група 334 Технологія лицювальних робіт











Тема уроку:  Залік (лицювальник-плиточник 3-го розряду)
Дата: 17.03.20
Дайте письмові відповіді на запитання:

Завдання до заліку містить запитання з предметів професійно-теоретичної підготовки: технологія лицювальних робіт, матеріалознавство, будівельне креслення, охорона праці, електротехніка

1.            Відхилення поверхні від вертикалі не повинні перевищувати:
2.Який розмір зубців шпателя відповідає розміру плитки 250х300мм?
3. Яка рухомість розчину для прошарку при настиланні підлоги?
4. Через який час виконують заповнення та оброблення швів?
5. Як називають число, яке визначає висотне розміщення конструктивного елемента будівлі?
6. Який інструмент призначений для перенесення висотних позначок?
7. Яке призначення гнучкого водяного рівня?
8.З чого починають креслення плану будинку?
9.Якого способу облицювання не існує?
10. Яка напруга тимчасового освітлення у санвузлах?
11. Яка повинна бути температура навколишнього середовища під час використання розчинної клейової суміші?
12.Який термін повинна відстоятися розчинна клейова суміш після її приготування?
13. Що треба зробити, якщо розчинна клейова суміш втратила пластичність?
14. Чи потрібно змочувати плитку при використанні розчинної клейової суміші?
15. Який термін використання готової клейової суміші?
16. За який період часу  цементний розчин набере найбільшої міцності?
17. Як правильно приготувати розчинну клейову суміш для плиткових робіт?
18. Яка кількість способів облицювання поверхонь існує?                
19.Які плитки дають перехід до основного поля облицювання способом «по діагоналі»?
20. Які допустимі відхилення між основою підлоги і контрольною рейкою?
21. Де фіксують рівень чистого покриття підлоги?
22. Яка мінімальна ширина настилу на помостах і риштуванні?
23. Що саме перевіряють шнуром, натягнутим з протилежних кутів приміщення, вздовж його діагоналей?
24. Який електроінструмент служить для підготовки  бетонної  поверхні?
25. Який інструмент використовують для ущільнення цементного розчину у смугах при улаштуванні стяжок?
26. Яким елементом облицювання обрамляють фон підлоги?
27. на який час замочують керамічну плитку при облицюванні на цементному розчині?
28. Що необхідно зробити у разі раптового зупинення електроінструмента?
29. З яких послідовних операцій складається цикл виробництва керамічної плитки?
30. Скільки циклів морозостійкості повинна витримувати бетонна плитка?
31. Як називається інструмент для  свердління отворів у керамічній плитці діаметром до 10 мм?
32. Яка товщина прошарку цементного розчину для настилання підлоги плиткою?
33. Яка повинна бути глибина швів між плитками до їх затирання?
34. Який інструмент використовують для заповнення швів між плитками?
35. Як називаються заглиблення на поверхні підлоги, призначені для стікання рідини?
36. Які допустимі відхилення вертикальних швів на 1 м довжини?
37. Яким вогнегасником не можна гасити електроустановки, які знаходяться під напругою?
38. Яка рухомість розчину за стандартним конусом для настилання плиткових підлог?
39. Яка в’яжуча речовина входить до складу сухих клейових сумішей для облицювання поверхонь?
40. Як називається щільний водонепроникний прошарок обмазувальних та рулонних матеріалів?
41. Що потрібно першочергово зробити при враженні електричним струмом?
42.Що характеризує марку цементу?
43. Що треба зробити для зупинки носової кровотечі потерпілого?
44.Звідки починають лицювання на стіні при наявності підлоги, якщо висота облицювання плитками не визначена?
45. З якою метою використовують пластифікатори?
46. У який колір фарбують заборонні знаки безпеки?
47. Який інструктаж проводять з працівниками щойно прийнятими на роботу?
48. Який строк тужавіння цементного розчину?
49. Від чого залежить ширина шва при облицюванні поверхонь.
50.Чи допускаються до роботи особи, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці?
51.Який колір умовно збільшує розмір приміщення?
52. За допомогою якого інструменту перевіряють горизонтальність облицювання кожного ряду?
53. Якою має бути напруга переносних світильників у приміщеннях з підвищеною вологістю?
54. Яка тривалість робочого часу на тиждень для працівників віком від 16 до 18 років?
55. Що називають масштабом?
56. У яких одиницях виміру позначають висотні відмітки на будівельних кресленнях?
57. Впродовж якого часу допускається корегування укладеної плитки на клейовій розчинній суміші?
58.За якими кресленнями зводять будівлі та споруди?
59.Який проміжок часу приготовленої клеєвої розчинної суміші прийнято називати «робочим часом»?
60. Що не перевіряється при контролі якості облицювальної поверхні?
61. З якою метою застосовуються хрестоподібні обмежувачі?
62. Яке допустиме відхилення від вертикалі при облицюванні керамічними плитками на всю висоту приміщення?
63. З якою метою до початку облицювання на цементних розчинах стіни змочують водою?
64.Які основними зображеннями на будівельних кресленнях?
65. З якою метою використовують маячні смуги?
66. Як називають розріз будинку горизонтальною площиною на рівні віконних прорізів?
67. Який показник водопоглинання плиток для підлоги:
68. Що таке адгезія?
69. Що зображують на планах і розрізах житлових будівель, крім віконних і дверних прорізів?
70. З якою метою виконується лицювання будівельних конструкцій?





Тема уроку: Повторення матеріалу. Підготовка до тестування
Дата: 16.03.20

ОСНОВИ УКЛАДАННЯ ПЛИТКИ

Правильне укладання керамічної плитки є основою довговічності експлуатації даного покриття. Укладання керамічної плитки – процес досить складний, який передбачає роботу кваліфікованого майстра. Якщо Ви бажаєте самі провести укладання керамічної плитки, то ми пропонуємо Вам розглянути деякі основні принципи, правила і побажання, які допоможуть Вам мінімізувати проблеми, з якими можна зіткнутися в процесі даної роботи.
Після того, як Ви придбали плитку (рекомендуємо купувати плитку в обсязі 5-10% більшому, ніж фактичний метраж передбачуваної поверхні облицювання), яка найбільш підходить для Вашого проекту, необхідно запланувати обсяг і послідовність робіт з укладання. Постараємося Вам у цьому допомогти.
По-перше, необхідно визначити, які інструменти та матеріали Вам будуть необхідні. Ми пропонуємо наступний перелік:
Інструменти та обладнання:
·                     Рулетка і металева лінійка або рейка з поділками для використання в якості вимірювача.
·                     Спиртовий фломастер для розмітки на плитках.
·                     Рівень для горизонтальних і вертикальних ліній.
·                     Ручний різак.
·                     Пила і полотно для розпилювання плиток, щоб надати їм потрібної форми.
·                     Кусачки для плиток.
·                     Губка або гумовий шпатель для нанесення розчину.
·                     Шпатель.
·                     Смужка з абразивним шаром для обробки зрізів плитки.
·                     Рукавички для будівельних робіт
Матеріали:
·                     Плитка керамічна.
·                     Клеюча будівельна суміш для монтажу плитки, відповідна специфіці матеріалу поверхні облицювання (бетон, дерево, цегла, метал, скло, фанера і т.д.), а також параметрами самої плитки і умов експлуатації (інтер’єр, екстер’єр, басейн і т.п. .). Тут необхідно строго слідувати рекомендаціям виробника.
·                     Силіконовий герметик.
·                     Герметик для закладення країв ванн, раковин і т.д. або герметизуюча ПВХ-стрічка для ванн.
·                     Обробний профіль для зовнішніх кутів.
·                     Розчин для швів (водостійкий, якщо це необхідно).
·                     Дистанційні хрестики між плитками.
·                     Малярна стрічка
По-друге, визначити, яка необхідна підготовка основи площі облицювання (стяжка, зміцнення, вирівнювання і т.п.).
По-третє, необхідно визначитися з технікою укладання плитки: зі швами або без швів, з прямолінійним або зигзагоподібним швом, паралельне або діагональне укладання. Слід підкреслити, що тип і напрямок швів мають велике значення з естетичної, технічної та економічної точок зору. Наприклад, укладання впритул (без швів) підкреслює безперервність поверхні, воно є економічним і прискорює виконання робіт. Однак у нього є недоліки: труднощі в досягненні прямолінійного шва, а також його жорсткість, статичність облицьовуваної поверхні – в цьому випадку поверхня поводиться як монолітна конструкція і, при найменшій деформації може відбутися руйнування плитки. Так, європейські стандарти забороняють укладання плитки методом “без швів”.
Зазвичай шви мають ширину 1,5-3 мм, а якщо використовується керамічна плитка великих розмірів – 5 мм. Це залежить від Вашого бажання, а також від умов подальшої експлуатації облицьованої поверхні: чим вище перепад температур, чим вище навантаження на поверхню (підлога, пішохідна зона) – тим більшою рекомендується ширина швів.
Перелічимо основні правила та рекомендації по роботі з керамічною плиткою:
·                     Основа, на яку буде укладатися плитка, повинна бути добре очищеною від пилу, залишків старого клею, фарби для забезпечення надійного зчеплення плитки з поверхнею. Поверхні стін або стяжка повинні бути рівними, без пустот або виколів.
·                     Поверхня облицювання повинна мати достатню несучу здатність.
·                     Поверхню облицювання рекомендується покривати спеціальними ґрунтовками. Ґрунтовка зміцнює і стабілізує основу, а також збільшує зчеплення розчину з основою.
·                     Плитки повинні бути очищені від пакувального матеріалу, парафіну, який використовується для запобігання від подряпин під час транспортування.
·                     Робота повинно здійснюватися при якісному освітленні.
·                     Перш ніж взятися до укладання плиток на стіну, потрібно точно запланувати розташування плиток. Якщо величина стіни не є кратною величині плитки з урахуванням ширини шва, то плитки потрібно буде обрізати. Візуально краще виглядає стіна з симетричним розташуванням плиток (тобто обрізання плиток робимо з обох сторін).
·                     Укладання починаємо знизу, але з другого ряду плиток. Перший (так званий цокольний ряд) стінових плиток будемо приклеювати після укладки підлогових плиток. Це робиться для того, щоб приховати, в разі необхідності, нерівні краї підлогових плиток, які обрізати ідеально рівно складніше, через твердість плитки для підлоги. Рекомендується також намітити олівцем на стіні декілька вертикальних ліній, що дозволить контролювати відхилення плиток від вертикалі.
·                     В процесі укладання важливо дотримуватися рекомендацій виробників усіх супутніх використовуваних матеріалів: інструментів, що клеять суміші, терок, матеріалів для заповнення розширювальних швів і т.д.
·                     Будь-яка плитка може укладатися лише в тому випадку, якщо температура основи, матеріалу і приміщення відповідає параметрам, встановленим виробником. Проте, укладання плитки при температурі нижче +5°С є неприпустимим, ось чому всі зовнішні роботи (наприклад, облицювання ґанку) проводяться тільки в теплу пору року.
·                     Перш, ніж розпочати кріплення плитки, необхідно підготувати клейовий розчин. Для цього необхідно ретельно розмішати суху суміш з водою, у співвідношенні, зазначеному виробником. Необхідно зазначити, що використовувати потрібно тільки суміш, спеціально призначену для того або іншого виду керамічної плитки.
·                     Клейову суміш краще наносити на поверхню площею не більше 1м2, оскільки розчин зберігає свої властивості протягом 10-30 хвилин (в залежності від типу основи, складу розчину, що клеїть, а також вологості та температури повітря).
·                     Для поліпшення зчеплення різних поверхонь на основу наноситься тонкий контактний шар, в який за допомогою зубчастого шпателя під кутом 40-60 градусів наноситься клейовий розчин товщиною 2-5мм. При цьому необхідно дотримуватися паралельності доріжок з напрямком укладання облицювальних плиток.
·                     Вибір номера шпателя залежить від розміру плитки – чим більшою є плитка, тим більшими повинні бути розміри зубів шпателя. Для того, щоб шви були однаковими, застосовуються спеціальні дистанційні хрестики (розкладки) різної товщини.
·                     Облицювальні елементи поступово вкладаються в нанесений шар розчину, вирівнюються, вдавлюються і злегка простукуються (краще спеціальним гумовим молотком) для того, щоб забезпечити повний і рівномірний контакт клейового розчину з поверхнею прикріплюваного елемента.
·                     Періодично обов’язково перевіряйте правильність укладання – чи не порушені кути, горизонталь, вертикаль, малюнок, схема укладання.
·                     Надлишки розчину видаляємо, поки він не затвердів. Щоб правильно приклеїти плитку, клейовий розчин повинен бути нанесений на всю поверхню плитки.
·                     Для вирізання круглих отворів у плитці використовуйте спеціальні кусачки, дриль зі спеціальною насадкою-фрезою або лобзик зі спеціальною вольфрамової пилкою.
·                     Принципи укладання підлогових керамічних та інших плиток на підлогу, такі ж, як при укладанні стінових керамічних плиток. Укладання підлогових плиток починаємо від найбільш помітного кута в приміщенні, згідно з раніше описаними принципами.
·                     У разі укладання підлогових плиток на системах опалення з підлогою, що обігрівається, слід застосовувати спеціальний клейовий розчин. Він характеризується підвищеним зчепленням з основою і еластичністю, а також – що дуже важливо – вирівнює напругу основи, викликану різницями температур.
Увага! Не можна укладати плитки при включеному опаленні з підлогою, що обігрівається. Не можна включати опалення до повного схоплювання клейового розчину.
·                     Останній етап укладання керамічних стінових плиток – це укладання першого (цокольного) ряду плиток. При такій послідовності роботи нерівні краї підлогових плиток будуть прикриті “цокольною” плиткою.
·                     Через 24 години після завершення укладання стінових керамічних плиток, можна приступати до заповнення швів, використовуючи мастику для швів потрібного кольору.
Заповнюємо шви за допомогою гумового шпателя. Надлишки розчину збираємо та ще раз заповнюємо шви.
·                     Коли розчин трохи підсохне (через 15-30 хвилин), попередньо миємо поверхню, збираючи зайвий розчин і очищаючи плитки. Робота ця виконується із застосуванням губки (з великими порами), трохи змоченою чистою водою.
·                     Замазування швів між підлоговими плитками проводиться за тими ж принципами, що і для плиток стінових. Заповнення розчином швів між підлоговими плитками і наступні етапи очищення є аналогічними, як і для стінових плиток.
·                     З’єднання між стіною і підлогою в приміщеннях з підвищеною вологістю (ванна кімната і т.п.), повинні бути заповнені матеріалом, який забезпечує герметичність шва. Для цього підходить силіконова ущільнююча маса. Маса в надлишку наноситься на шов. За допомогою ручного оприскувача силіконову масу разом з прилеглою поверхнею плиток зволожуємо водою з додаванням мила. Таке зволоження водою запобігає приклеюванню силіконової маси до поверхні плиток. Залишки силікону збираємо спеціальним інструментом, який, видаляючи зайвий силікон, надає шву бажаної форми.
·                     Інструменти слід мити одразу після роботи.




Тема уроку: Організація робочого місця під час ремонту облицьованих поверхонь
Дата: 16.03.20

1.  Організація робочого місця             
Ремонт стін, перегородок, колон і інших вертикальних поверхонь, облицьованих керамічними плитками, залежить від особливостей та обсягу ремонтних робіт. До місця робіт доставляють необхідні матеріали, механізми, інструменти і пристосування. Ящик-візок з розчином встановлюють в 1,5 м від оброблюваної поверхні.
Підбір необхідних інструментів для виконання ремонту плитки
Плиточна лопатка; зубило; скарпель; молоток; сталевий шпатель; сталева щітка; кирка; молоточок для плиткових робіт; зубчастий шпатель; щітка-ручник; сталеві штирі; ящик-візок з розчином; двухвисотний столик; рейка-правило довжиною 1 - 1,5 м; складаний метр або рулетка; захисні окуляри; гумові рукавички.
Матеріали. Керамічні плитки для внутрішнього облицювання стін та перегородок (ГОСТ 6141-82). Цементнопіщаний розчин складу 1: 6 марки не нижче 150 рухливістю 4 ... 6 см. Клеючі мастики КН-2, КН-3. Густотерті білила або інша фарба, 3 ... 5%-ний розчин соляної кислоти і ганчір'я.
Техніка безпеки. Ремонтні роботи, пов'язані з видаленням дефектних плиток і розчинного прошарку, насічкою основ, очищенням і знепилюванням, необхідно виконувати в захисних окулярах, гумових рукавичках або рукавицях.
Мастики, що клеять, містять леткі, вогненебезпечні та токсичні речовини, повинні знаходитися на робочому місці в кількості, необхідній для робіт протягом однієї зміни. Ємності з мастикою відкривають тільки перед її вживанням. Після закінчення робіт ємності з мастикою щільно закривають кришками і здають на склад.





2.  Послідовність технологічних операцій ремонту плитки.
1.  Щоб визначити ділянки пошкодження рукояткою лопатки плиточника простукують кожну плитку і по звуку визначають міцність її зчеплення з шаром розчину. Глухий звук означає про місцеве відкріплення облицювання. Зовнішнім оглядом виявляють тріщини і відбитості, відпадання плитки та інші дефекти на лицьовій поверхні облицювання; кольоровою крейдою помічають межі дефектних зон.
2.  Найчастішим дефектом облицювання вертикальних поверхонь є:
- часткове або місцеве відшарування плитки;
- витягнуті тріщини на лицьовій поверхні облицювання;
-викривлений малюнок облицювання або дефектна плитка;
- повністю відкріплені плитки в окремих місцях або на значній ділянці стіни.
3.  Відшаровану плитку кінцем лопатки плиточника абометалевим шпателем обережно підважують і видаляють, намагаючись не пошкодити кромок і не впустити плитку. Потім її очищають від розчинного шару для подальшого використання.
4.  Дефектні плитки, що мають механічні пошкодження, з метою збереження граней біля розташованих якісних плиток облицювання видаляють окремими частинами. Для цього, утримуючи зубило в лівій руці, встановлюють його лезо під тильний бік плитки. Вдаряючи молотком по зубилу, переміщують його в міру очищення гнізда від середини до країв.
5.  Після видалення дефектної плитки перевіряють міцність основи. Відшарування видаляють в такій самій послідовності: від середини гнізда до країв. Міцний розчинний шар у місцях відшарованих плиток видаляють зубилом і молотком, після чого плитки, що збереглися, або нові встановлюють на клейові мастики.
6.  Для встановлення плитки на мастику, сухі плитки і основу очищають від пилу щіткою, якщо шар розчину зберігся, то шар мастики товщиною 0,2 мм наносять зубчатим шпателем на основу, де буде покладена плитка, і на тильний бік плитки.
7.  Плитки викладають, щільно притискаючи до основи. При цьому необхідно спостерігати за малюнком облицювання і шириною шва двох примикаючи ділянок облицювання.
8. Залишки мастики, які виступають на поверхню прикладеної плитки, одразу ж очищають ганчіркою. Шви між прикладеними плитками розшивають кольоровим розчином або мастикою під колір швів облицювання, що примикає.
9. Під час ремонту облицювання па ділянках з видаленим шаром місце, куди будете прикладати плитку замість видаленої, очищають від пилу стальною щіткою і змочують.
10. Лопаткою облицювальника накладають на плитку розчин у такій кількості, щоб при встановленні під плиткою не залишалося порожнин.
11. Плитку з розчином в горизонтальному положенні підносять до місця встановлення, швидко, але обережно повертають її  у вертикальне положення, прикладаючи до стіни спочатку тим боком, де нанесено розчин, потім усією поверхнею.
12. Плитку орієнтують (рихтують) за рядам, що примикають, не допускаючи западання відносно лицьової площини або однобокого перекосу.
13. При заміні більше п'яти плиток в одному місці контроль рівності поверхні виконують правилом.
14. При заміні плиток біля розеток, вимикачів, водопровідних труб і кранів у встановлюваній плитці заздалегідь висвердлюють отвори, які за допомогою плиткових лещат розширяють до потрібного розміру і форми.
15. Підготовлену плитку обережно розрізають по центру отвору, підганяють на місці обидві половинки і встановлюють їх на розчин або мастику.
16. Замість окремих пошкоджених плиток у прибудовах, внутрішніх і зовнішніх кутах, що примикають до облицювання, виконують у тій самій послідовності, що і при заміні окремих плиток.
17. Відремонтовані ділянки облицювання не повинні відрізнятися від початкового облицювання за кольором, формою і розміром плиток, шириною та напрямом горизонтальних та вертикальних швів. Поверхня відремонтованої ділянки повинна бути в одній площині з поверхнею раніше виконаного облицювання. Знову встановлені плитки з відстані 3 м не повинні бути помітними і виділятися на фоні раніше виконаного облицювання.


Тема уроку: Розбирання лицювання з великорозмірних плит

Дата: 13.03.20


Азбестоцементні листи, деревоволокнисті  плити, листи  з декоративного паперовошаруватого пластика, панелі з синтетичних матеріалів, плити з природного каменю і інші великорозмірні вироби використовують для внутрішнього  оздоблення  приміщень. Такі вироби встановлюють на розчинах або мастиках або закріплюють профільованими розкладками за допомогою шурупів.
Починають роботу з розбивки  поверхні, тобто визначення положення стиків майбутнього облицювання і місць установки кріпильних деталей. На основі  розмітки вироби розкроюють за допомогою ножівки, враховуючи при цьому симетричне розташування швів в облицюванні.
Плоскі азбестоцементні листи з обробленою лицьовою поверхнею застосовують для облицювання стін і перегородок. Розміри листів,  в мм: довжина - 2000-3600, ширина - 800-1500, товщина - 4-12.

Закріплюють такі листи за допомогою профільних розкладок (мал. 1), що декоративно оформляють стики облицювання. Згідно з розміткою крейдяним шнуром на поверхні стіни відмічають розташування розкладок і місце розташування пробок 3 для їх кріплення. У місцях установки пробок электродрилем свердлять отвори діаметром 10 мм  і завглибшки не менше 40 мм. Відстань між отворами для пробок 400 - 500 мм. Замість  пробок  можна  використовувати стандартні  дюбелі (наприклад 6Х60мм) Після забивання дерев'яних пробок по лінії розмітки встановлюють розкладки, закріплюючи їх до пробок шурупами 2. Кріплення розкладок може бути потайним або відкритим.
Мал. 1. Закріплення розкладками великорозмірних облицювальних виробів : а - верхньої кромки, б - кромок суміжних листів, в - кромок листів зовнішнього кута, г - при сполученні з підлогою, д - кромок листів внутрішнього кута;
1 - облицювальна азбестоцементна плита, 2 - шуруп, 3 - дерев'яна пробка; розкладки для окантовки, 4 - верхньої кромки, 5 - кромок на площині, 6 - зовнішнього кута, 7 - нижньої кромки, 8 - внутрішнього кута
При потайному кріпленні (мал. 2, а) спочатку встановлюють і закріплюють розкладки. Потім в їх пази заводять кромки азбестоцементних листів, що закривають голівки кріпильних шурупів. При відкритому кріпленні (мал. 2, б) голівки кріпильних шурупів видні на поверхні облицювання. По ходу облицювання встановлюють розкладки, що затискають кромки встановлених листів, після чого розкладки кріплять шурупами.
При облицюванні рівних поверхонь, наприклад у великопанельних будівлях, азбестоцементні листи  кріплять  без розкладок на шурупах по заздалегідь встановлених пробках (мал. 2, в). Отвори під шурупи просвердлюють в плитах заздалегідь. Діаметр отвору має бути на 2 мм більше товщини шурупа. Це попередить викривлення листів при температурних деформаціях.

Мал. 2. Кріплення плоских азбестоцементних плит : а - розкладками потайне, б - розкладками відкрите, в - без розкладок;
1 - контур із закріплених розкладок, 2 - плита, що заводиться між кромками розкладок, 3 - потайні шурупи, 4 - розкладки, що закріплюють встановлені плити, 5 - плита, що заводиться в паз розкладки, 6 - відкриті голівки шурупів, 7 - плінтус, 8 - дерев'яні пробки, стрілками показаний напрям установки плит
Азбестоцементні листи кріплять також на мастиці КН- 2. Для цього поверхні заздалегідь провішують. При місцевих нерівностях поверхні встановлюють тимчасові, а потім і постійні маяки з цементного розчину (мал. 3).
Мал. 3. Облицювання стін азбестоцементними плитами на розчині і закріплення їх розпірками:
1 - поверхня, підготовлена під облицювання, 2 - причальний шнур по верху облицювальної панелі, 3 - смугові маяки, 4 - точкові маяки, 5 - плити, встановлені на розчині, 6 - телескопічні стійки інвентарних розпірок, 7 - притискна рейка, 8 - гвинтові притиски
Такі маяки виконують у вигляді смуг 3 шириною близько 8 см, що проходять по контуру встановлюваних панелей. Їх доповнюють точкові маяки 4 з розчинів лепков шириною 15-20 мм. Відстань між маяками 30-40 см Товщина маяків фіксує рівень поверхні облицювання (без урахування товщини листів і шару мастики).
На затверділу поверхню маяків і на тильну сторону листів шпателем наносять мастику шаром 2-3 мм. Потім листи притискають до основи і закріплюють інвентарними розпірками 6.
Шви в облицюванні з листів, закріплених до пробок або приклеєних мастикою, мають ширину до 10 мм. Закладають їх розчином або мастикою того ж складу, що і для кріплення листів, але густішій консистенції. Для кольорових швів підбирають наповнювача необхідного кольору.


Тема уроку: Способи зняття непотрібних плиток, очистка поверхонь

Дата: 13.03.20


1.        Видалення зубилом і молотком

Якщо підлога виконана з бетону або цегли, а плитка укладена з використанням клеючої речовини, знадобиться попередньо підготувати наступні інструменти:
·         губка і тазик з водою;
·         скребок, щоб позбутися від затірки.

Потім шов обробляється змоченою губкою і вичищається шкребком. При необхідності змочування можна зробити кілька разів.
Якщо затірка з цементу, змочування буде недостатньо, і необхідно застосовувати більш агресивні способи. Для цих цілей можна використовувати болгарку з диском маленької товщини для розпилу каменю.
Знімати матеріал необхідно з верхньої частини стіни, на підлозі можна починати з будь-якого місця. Якщо плитка укладена на всій поверхні, перша ділянка знадобиться розбити, щоб з’явилася можливість вставити зубило і комфортно почати демонтаж. 

Якщо плитка встановлювалася за допомогою клейкої речовини, знадобиться розмочити клей методом змочування. Після чого між плиткою і підлогою вставляється зубило і виконуються удари молотком.
Далі зубило вставляють з іншого боку виробу і повторюють удари, поки плитка не відстане. Видалення таким способом хоч і відніме у вас багато часу і сил, зате дозволить зберегти більшу частину матеріалу для повторного використання.
2. Видалення перфоратором
Перед тим, як скористатися перфоратором для демонтажу, буде потрібно придбати відбійну лопатку.
Цей метод використовується, тільки якщо старий кахель немає необхідності зберігати в цілісності, так як перфоратор, швидше за все, зашкодить матеріал.
Це досить швидкий спосіб, однак він принесе багато шуму і забруднень.

Порядок дій повністю повторює попередній метод видалення.



Тема уроку: Види і послідовність виконання робіт 
під час ремонту облицьованих поверхонь

Дата: 13.03.20

Відшаровану плитку кінцем ло­патки плиточника або металевим шпателем обережно підважують і видаляють, намагаючись не пошко­дити кромок і не впустити плитку. Потім її очищають від розчинного шару для подальшого використання.
 Дефектні плитки, що мають меха­нічні пошкодження, з метою збере­ження граней біля розташованих якісних плиток облицювання вида­ляють окремими частинами. Для цього, утримуючи зубило в лівій руці, встановлюють його лезо під тильний бік плитки. Вдаряючи молотком по зубилу, переміщують його в міру очищення гнізда від середини до країв.
Після видалення дефектної плит­ки перевіряють міцність основи. Відшарування видаляють в такій самій послідовності: від середини гнізда до країв. Міцний розчинний шар у місцях відшарованих плиток видаляють зубилом і молотком, після чого плитки, що збереглися, або нові встановлюють на клейові мастики.
Для встановлення плитки на мас­тику, сухі плитки і основу очища­ють від пилу щіткою, якщо шар розчину зберігся, то шар мастики товщиною 0,2 мм наносять зубчатим шпателем на основу, де буде покла­дена плитка, і на тильний бік плитки.
 Плитки викладають, щільно притискаючи до основи. При цьому необхідно спостерігати за малюнком облицювання і шири­ною шва двох примикаючих ділянок облицювання.
Залишки мастики, які висту­пають на поверхню прикладеної плитки, одразу ж очищають ган­чіркою. Шви між прикладеними плитками розшивають кольоровим розчином або мастикою під колір швів облицювання, що примикає.
Під час ремонту облицювання на ділянках з видаленим шаром місце, куди будете прикладати плитку замість видаленої, очищають від пилу стальною щіткою і змочують.
Лопаткою облицювальника накладають на плитку розчин у такій кількості, щоб при встановленні під плиткою не залишалося порожнин.
Плитку з розчином в горизонтальному положенні підносять до місця встановлення, швидко, але обережно повертають її у вертикальне положення, прикладаючи до стіни спочатку тим боком, де нанесено розчин, потім усією поверхнею.
Плитку орієнтують (рихтують) за рядам, що примикають, не допускаючи западання відносно лицьової площини або однобокого перекосу.                                     
При заміні більше п'яти плиток в одному місці контроль рівності поверхні виконують правилом.
При заміні плиток біля розеток, вимикачів, водопровідних труб і кранів у встановлюваній плитці заздалегідь висвердлюють отвори, які за допомогою плиткових лещат розширяють до потрібного розміру і форми.
Підготовлену плитку обережно розрізають по центру отвору, підганяють на місці обидві половинки і встановлюють їх на розчин або мастику.
Замість окремих пошкоджених плиток у прибудовах, внутрішніх і зовнішніх кутах, що примикають до облицювання, виконують у тій самій послідовності, що і при заміні окремих плиток.
 Відремонтовані ділянки обли­цювання не повинні відрізнятися від початкового облицювання за кольором, формою і розміром плиток, шириною та напрямом горизонтальних та вертикальних швів. Поверхня відремонтованої ділянки повинна бути в одній площині з поверхнею раніше виконаного облицювання. Знову встановлені плитки з відстані 3 м не повинні бути помітними і виділятися на фоні раніше виконаного облицювання.
Тест для самоконтролю
З наведених до кожного запитання відповідей виберіть ту, яку Ви вважаєте правильною. Зверніться до Вашого викладача, який визначить правильність відповіді.
1.   Яким способом виявляють пошкоджені ділянки облицювання?
а)  перевіркою рівності будівельним рівнем;
б) "зовнішнім оглядом і простукуванням усієї  площі стіни;
в)  перевіркою швів рейкою.
2.  За допомогою якого інструмента розбивають першу дефектну плитку?
а)  молотком;
б)  лопаткою плиточника;
в)  зубилом і молотком.
3.   За допомогою якого інструмента видаляють відшаровані плитки?
а)  зубилом і молотком;
б)  лопаткою плиточника;
в)  молотком.
4.  За допомогою якого інструмента контролюють рівність відремонтованої поверхні облицювання?
а)  водяного рівня;
б)  виска;
в)  правила.



Тема уроку: Дефекти поверхонь, які облицьовані керамічними, 
глазурованими та іншими плитками

Дата: 13.03.20


До найбільш поширеного браку в роботі плиточника можна віднести наступні недоліки:
Порожнечі під плиткою. На підлозі плитка в цих місцях розколюється, якщо наступити каблуком, особливо шпилькою. На стінах плитка в таких місцях не тріскається, але в порожнечі може проникнути вода, а це сприятливе середовище для плісняви і комах.
Нестикування швів. Плиточник почав укладання з однієї стіни і пішов по кругу. Одна стіна, інша. І усе добре. А ось коли доходить до своєї відправної точки, отримує нестикування швів. Добре якщо шириною, що не перевищує товщину шва, - таку різницю ще можна "припудрити" фугою. У іншому  ж випадку так просто не відбудешся.
Зневага сортуванням плитки. Як це відбувається? Не надаючи особливого значення, починають облицювання поверхонь, які будуть приховані за меблями, пральною машиною або іншими сантехнічними приладами. А коли приходить час облицювання відкритих ділянок, з'ясовується, що залишилися плитки з незначними дефектами (сколами, іншим відтінком та ін.). Доводиться знову їхати в магазин за новою упаковкою кахлю, хоча це можна було передбачити заздалегідь.
Погана підгонка і підрізування під сантехприбори. Взагалі, це відразу говорить або про низьку кваліфікацію плиточника, або про халтуру. У будь-якому випадку, швидше за все, краще звернутися до іншого майстра.
Відхилення по горизонталі і вертикалі є результатом поганої підготовки стін і підлоги, що знову ж таки говорить про низьку кваліфікацію плиточника. Також про це свідчать перепади між плитками.
1. Щоб визначити ділянки пошко­дження облицювання, рукояткою лопатки плиточника простукують кожну плитку і по звуку визначають міцність її зчеплення з шаром роз­чину. Глухий звук означає про міс­цеве відкріплення облицювання. Зовнішнім оглядом виявляють трі­щини і відбитості, відпадання плит­ки та інші дефекти на лицьовій поверхні облицювання; кольоровою крейдою помічають межі дефектних зон.
2. Найчастішим дефектом облицю­вання вертикальних поверхонь є:
•  часткове або місцеве відшарування плитки;
•  витягнуті тріщини на лицьовій поверхні облицювання;
•  викривлений малюнок облицювання або дефектна плитка;
•  повністю відкріплені плитки в окремих місцях або на значній ділянці стіни.

Немає коментарів:

Дописати коментар