Тема уроку: Тестування
Дата: 08.04.20
1. При зовнішньому масажі серця кількість натискань на грудну клітку складає:
А). 30 разів на хвилину;
Б). 40 разів на хвилину;
В). 50 разів на хвилину;
Г). 60 разів на хвилину?
2. До безпечних методів звільнення потерпілого від дії електричного струму відноситься:
А). вимкнути напругу рубильником або вимикачем;
Б). перерубати провід сокирою з мокрим дерев’яним держаком;
В). відкинути провід металевою трубою?
3. Яку допомогу необхідно надати потерпілому при переломі кінцівки:
А). перев’язати місце перелому;
Б). укласти кінцівку в зручне для потерпілого положення;
В). іммобілізувати уламки кісток кінцівки за допомогою шин або підручних засобів з обов’язковою фіксацією двох суміжних суглобів?
4. Яку першу допомогу необхідно надати потерпілому при пошкоджені шкіряних покровів і м’язової тканини:
А). рани промити, чужорідні тіла вилучити, накласти пов’язку;
Б). змастити шкіру навколо рани 5 % розчином йоду, накласти на рану суху стерильну пов’язку;
В). залити рану 5% розчином йоду і накласти на неї пов’язку?
5. На який максимальний час дозволяється накладати потерпілому джгут або закрутку при наданні йому першої допомоги:
А). до 1 години;
Б) до 2 годин;
В) до 3 годин?
6. Яку першу допомогу необхідно надати потерпілому при ударі:
А). на поранене місце накласти холодний компрес;
Б). потерпілого зручно покласти;
В). на забите місце покласти тугу пов’язку?
7. Для зупинки носової кровотечі потрібно накласти на ніс:
А). холодний компрес;
Б). гарячий компрес;
В) сухий компрес?
8. Для зупинки артеріальної кровотечі гумовий джгут накладають:
А). вище поранення;
Б). безпосередньо на поранення;
В) нижче поранення?
9. При наданні першої медичної допомоги нашатирний спирт використовують:
А). для обробки ран і поранень на шкірі;
Б). при серцевому болі;
В). при знепритомнінні?
10. Які ознаки струсу мозку у потерпілого:
А). сонливість в’ялість, блідість шкіряних покровів, пітливість, підвищення частоти пульсу і дихання;
Б). головний біль, нудота і блювання, втрата свідомості;
В). збуджений стан, почервоніння шкіряних покровів, підвищення слиновиділення, потемніння в очах?
Тема уроку: Запобіжні заходи щодо інфікування на СНІД
під
час надання першої допомоги
Дата: 02.04.20
СНІД – це синдром набутого імунодефіциту, одне з
найпоширеніших захворювань на Землі.
Сьогодні близько 42-х мільйонів людей в світі
ВІЛ-інфіковані або хворіють на СНІД. Щодня відбувається майже 14 тисяч нових
випадків зараження. Україна посідає перше місце по кількості ВІЛ-інфікованих
серед країн Східної Європи. СНІД спричиняється інфікуванням ВІЛ – вірусом
імунодефіциту людини.
Вірус потрапляє в організм людини через кров (при
повторному використанні без відповідної обробки інструментів для ін’єкцій –
шприци, голки, при переливанні крові, пораненні забрудненими зараженою кров’ю
предметами), сперму, піхвові виділення і грудне молоко.
Вірус не може передаватися через слину, сльози, сечу,
піт, укуси комах, поцілунки, потиск руки, користування спільним посудом.
З моменту ураження ВІЛ-інфекцією людина стає ВІЛ-носієм
до часу, поки не розвинеться СНІД. Діагноз ВІЛ для людини означає, що вона не
хвора, поки в неї не з’являються ознаки захворювання. Людина, інфікована ВІЛ,
почуває себе здоровою протягом 3-10 років, часто не підозрює про присутність
вірусу в організмі, однак є джерелом інфікування.
Повністю позбутися вірусу неможливо, хоча існують
противірусні препарати, які уповільнюють перехід ВІЛ-носійства у СНІД. У людей,
організм яких послаблений вживанням наркотиків, алкоголю та тютюнопалінням,
СНІД розвивається швидше.
Вірус не становить загрозу, коли знаходиться поза
організмом людини кілька годин, оскільки є дуже вразливим до впливу зовнішніх
умов: сухого повітря, сонячних променів. Якщо віруси потрапляють на предмети
повсякденного вжитку, то з кожною хвилиною їх стає менше, а наприкінці гинуть
повністю. Проте і виділеннях та свіжій крові вірус живе довше. При температурі
кипіння води вірус гине одразу.
Розпізнати, чи особа є заражена ВІЛ , може тільки
фахівець на підставі результатів аналізу крові.
Зазвичай антитіла до ВІЛ з’являються у 90-95% заражених
протягом 3-х місяців після зараження, у 5-9 % - через 6 місяців від моменту
зараження, і в 0,5 -1 % - у більш пізніші терміни. Найбільш раннім терміном
виявлення антитіл вважається 2 тижні від моменту зараження.
До факторів ризику зараження ВІЛ відносяться:
наявність сексуальних контактів з особами, які набули
ВІЛ;
ін’єкційне вживання пацієнтом наркотиків;
велика кількість партнерів;
перебування на територіях з високим рівнем інфікованості
населення ВІЛ (наприклад, в країнах Західної Африки);
належність до осіб з нетрадиційною сексуальною
орієнтацією;
переливання крові або препаратів з неї;
наявність професійних факторів ризику (наприклад,
належність або до медичних працівників, що контактують з кровю, виділеннями
статевих органів та слизовими оболонками, або правоохоронців чи спортсменів
травматичних видів спорту);
для немовляти інфікування матері ВІЛ, а також належність
його батьків до будь-якої уразливої групи.
У випадку надання першої допомоги особам, хворим на СНІД,
слід пам’ятати, що найбільша концентрація вірусу – в крові, тому потрібно
остерігатися потрапляння інфікованої крові на шкіру, слизову очей. Не терти
руками слизові оболонки!
Для обробки ран необхідно одягати гумові рукавиці,
захисні маски, окуляри, можна використовувати поліетиленовий пакет.
Якщо контакт з кров’ю чи біологічними рідинами
супроводжувався порушенням цілісності шкіри (порізом), то необхідно перев’язати
джгутом кінцівку вище місця ушкодження, терміново видавити максимальну кількість
крові з рани, потім зняти джгут та обробити ушкоджене місце 70%-вим розчином
етилового спирту, 5%-вою настойкою йоду (при порізах), 3%-вим перекисом водню,
ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70% -вим
розчином етилового спирту, на рану накласти пластир, надіти напальчник.
У разі забруднення кров’ю, біологічними речовинами без
ушкодження шкіри – обробити місце забруднення 70%-вим розчином етилового
спирту, 3% - вим розчином перекису водню та промити водою з милом і вдруге
обробити спиртом
У разі потрапляння крові чи біологічних рідин на слизові
оболонки ротової порожнини – прополоскати 70%-вим розчином етилового спирту.
Для обробки носа і очей
можна використовувати 0,05%-вий розчин калію
перманганату.
Тема уроку: Транспортування потерпілого
Дата: 01.04.20
Для транспортування потерпілого найкраще користуватись
спеціалізованим транспортом; за його відсутності, транспортування повинне
здійснюватися за допомогою будь-яких доступних в конкретній ситуації засобів
пересування. В найбільш несприятливих умовах потерпілого доводиться переносити
на руках, на спеціалізованих або імпровізованих ношах, на брезенті тощо.
Транспортування може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Особа, яка
надає допомогу, зобов’язана забезпечити правильне перенесення потерпілого,
перекладання його з одного транспортного засобу на інший, надати медичну
допомогу в дорозі, проводити заходи з попередження ускладнень, котрі можуть
виникнути в наслідок транспортної іммобілізації, через вібрації та з інших
причин.
Основні способи транспортування хворих і постраждалих
Коли надається перша допомога, треба керуватися такими
принципами:
· керівництво
з надання першої допомоги повинна здійснювати одна людина;
· надання
допомоги проводиться спокійно, без зайвого поспіху, впевнено;
· особливу
обережність слід проявити у випадках, коли потрібно виймати потерпілого з-під
автомобіля, уламків від обвалів тощо;
· невмілі
дії за таких обставин посилюють муки та поглиблюють тяжкість ушкоджень;
· потерпілого
вкладають у безпечне місце, ослаблюючи тісні елементи одягу, пояс, комірець,
краватку, ремінь;
· після
надання першої допомоги, потерпілого без затримок направляють до найближчого
лікувального закладу;
· за
неможливості надати першу допомогу на місці пригоди, потрібно негайно доправити
потерпілого до найближчого лікувального закладу.
До основних способів транспортування хворих належить:
наземний, повітряний, водний транспорт, який може бути санітарним і
пристосованим.
Способи перенесення хворих: на руках, на плечах, на
спині, однією чи двома особами з використанням носильних лямок і підручних
засобів, на санітарних ношах.
на руках
 |
|
на плечах
 |
|
на спині
 |
|
однією або двома особами з
використанням носильних лямок і підручних засобів
 |
|
на санітарних ношах
 |
Санітарні ноші мають стандартні розміри: довжина –
221,5 см, ширина – 55 см, висота – 16 см, маса – до 10 кг.
Зберігають і переносять їх згорнутими.
Ноші розгортають одночасно дві особи. Розтягують ремені,
за ручки розсовують у боки бруси та розправляють полотнище. Потім коліньми
натискають на розпірки до появи клацання та перевіряють, чи добре закриті замки
розпірок. В узголів’я кладуть подушки чи м’який підручний матеріал.
При згортанні нош обоє носіїв одночасно відкривають
засувки замків, підтягують розпірки на себе, напівскладають ноші та перевертають
їх ніжками догори, при цьому полотнище провисає на бік, протилежний ніжкам.
Потім здвигають бруси остаточно, ставлять ноші на ніжки, складають полотнище в
три складки та закріплюють ременями.
Для транспортування тяжкохворих ноші встановлюють на каталку.
Також для транспортування хворих використовуються спеціальні крісла-каталки.
Для полегшення перенесення на ношах застосовують носильні
лямки. Лямка – це брезентовий ремінь довжиною 360 см, шириною 6,5 см
з металевою пряжкою на кінці. На відстані 1 м від пряжки нашито брезентову
накладку, що дає можливість пропустити через неї вільний кінець ременя та
закріпити його на пряжці.
При перенесенні потерпілих на ношах лямку складають
„вісімкою”, надягають так, щоб петлі розташовувалися з боків носія, а перехрест
лямки – на спині на рівні лопаток. Якщо перехрест лямки буде розташований
занадто високо, то вона буде здавлювати шию, а при низькому її розташуванні
буде зісковзувати з плечей. Лямку потрібно підігнати за своїм зростом і
статурою.
Складена „вісімкою”, вона не повинна провисати при
надяганні її на великі пальці розведених у боки рук. Узимку довжину лямки,
складеної таким чином, треба трохи збільшити.
При травмі хребта на ноші попередньо кладуть фанерний
щит. Під час перенесення хворих для зменшення розгойдування нош варто йти не в
ногу. По рівній місцевості потерпілого на ношах переносять ногами вперед.
Якщо він перебуває в несвідомому стані, то для спостереження за ним
постраждалого несуть головою вперед. На крутих підйомах і спусках потрібно
зберігати горизонтальне положення нош. При перенесенні хворих по сходах нагору
ноші повертають головою вперед, а при перенесенні вниз – ногами вперед. У
відділенні лікарні потерпілих переносять і перевозять ногами вперед.
При завантаженні на транспорт ноші з хворим подають
головою уперед. Спочатку завантажують хворих на ношах, потім тих, які спроможні
пересуватися.
Тема уроку: Правила надання першої допомоги при ураженні
електричним струмом та блискавкою
Дата: 26.03.20
Ознаки ураження
електричним струмом: судоми, падіння, неможливість відпустити джерело напруги
(провід, ручка чи інша деталь електроприладу).
Першу медичну допомогу
можна надавати тільки коли потерпілий звільнений від дії електричного струму.
1. Перевірте пульс, поклавши два
пальці на сонну артерію. Для порятунку життя дорога кожна секунда: не
витрачайте час на перевірку реакції зіниць на світло або пошук дзеркала для
перевірки дихання.
А) Якщо пульсу немає,
постраждалий перебуває у стані клінічної смерті. Тривалість клінічної смерті
визначається часом з моменту припинення серцевої діяльності і дихання до
початку загибелі клітин кори головного мозку; в більшості випадків це 4-6 хв.
Якщо в цей період надати реанімаційні заходи: непрямий масаж серця і штучне
дихання, можна зберегти людині життя. Навіть якщо час згаяно, не припиняйте
спроб реанімації до приїзду швидкої допомоги.
Б) Якщо пульс присутній, але
дихання немає, необхідно очистити носоглотку і провести штучне дихання.
2. Попросіть людей, що знаходяться поруч викликати швидку
допомогу. Оператору необхідно повідомити:
·
Контакти того хто дзвонить, адресу, де стався нещасний
випадок.
·
Характер нещасного випадку (електротравма), його
серйозність відсутність пульсу та / або дихання, непритомність).
·
Кількість, вік і стать постраждалого.
·
Запитати номер наряду швидкої допомоги.
3.
Підготовка до реанімаційних заходів
·
Покладіть
постраждалого на жорстку поверхню спиною;
·
Розстебніть або зніміть стискує тіло одяг: галстук,
сорочку, бюстгалтер;
·
Підніміть ноги на
25-30 сантиметрів - покладіть під ноги сумку або згорнутий одяг (якщо є
можливість)
·
Максимально
закиньте голову постраждалого назад, звільніть порожнину рота від блювотних
мас, слизу двома зігнутими пальцями, обмотаними хусткою Якщо запав язик -
покласти його в нормальне положення.
4. Непрямий масаж серця
Непрямий масаж серця
допоможе налагодити в організмі кровообіг і тим самим постачання клітин
організму киснем. Його можна проводити ТІЛЬКИ при повністю зупиненому
серцебитті.
Встаньте на коліна збоку
від потерпілого.
·
Намацайте
мечоподібний відросток (сонячне сплетіння) у нижній частині грудної клітки.
Відступіть від нього вгору на ширину двох пальців. Покладіть на нижній кінець
грудини підставу правої долоні. Якщо допомога надається повного людині, можна
пальцями «піднятися» по ребрах, щоб намацати сонячне сплетіння.
·
Накрийте праву
долоню лівої. Великі пальці повинні розташовуватися на одній прямій і бути
злегка підняті догори. Нахиліться вперед, щоб ваші плечі знаходилися над
грудиною. Руки тримайте прямими. Дітям раннього віку натискайте на грудину
двома пальцями;
·
Енергійно
натискайте на грудину вертикально вниз поштовхами з частотою 60-80 разів на хвилину
(частіше 1 удару в секунду), використовуючи свою вагу, щоб вона йшла вниз на
4-5 см (у дорослого), 2,5-4 см (у дитини).
При поєднанні непрямого масажу
серця з штучним диханням вдувати повітря після 15 натискань на грудину;
Відраховуйте натискання, швидко вимовляючи вголос «раз, два, три» і натискаючи
на кожному «раз».
Цикл: 15 натискань - 2 вдиху рот
в рот. При штучному диханні заборонено
проводити натискання на грудину!
Повторюйте цикл до тих пір, поки
у потерпілого не з'являться ознаки поліпшення, поки не прибуде «швидка
допомога» або поки у вас не закінчаться сили. Через кожні 3 хвилини перевіряйте наявність пульсу на сонній артерії.
5. Штучне
дихання
Штучне дихання забезпечить
збагачення крові потерпілого киснем. Якщо реанімацію роблять двоє, один робить
масаж, інший в паузі вдування повітря в легені.
Заборонено проводити штучне
дихання, якщо порожнину рота постраждалого не очищена від блювотних мас.
Заборонено проводити штучне дихання одночасно з надавлюванням на грудину в ході
непрямого масажу серця.
·
Висуньте нижню щелепу вперед до тих пір, поки нижній ряд
зубів не опиниться попереду верхнього ряду;
·
Другою рукою,
вміщеній на лоб, закиньте голову назад якомога далі, щоб повітря замість легких
не потрапив в шлунок.
·
Лівою рукою міцно
затисніть потерпілому ніс.
·
Правою рукою притримуйте щелепу, зберігаючи закинуте
положення голови.
·
Зробіть глибокий вдих, широко відкрийте рот і обхопіть їм
рот потерпілого. Бажано для захисту використовувати носову хустку або серветку.
Зробіть сильний видих через рот із зусиллям (як при надування повітряної
кульки)
Спостерігайте за грудною кліткою
потерпілого - якщо вона не піднімається або піднімається живіт, повітря йде в
шлунок. Необхідно сильніше закинути голову. Періодично звільняйте шлунок від
повітря, натискаючи на епігастральній (подложечную) область (відразу під
сонячним сплетінням).
Якщо потерпілий знаходиться у свідомості і відмовився від медичної
допомоги
Людину, яка отримала електротравму,
потрібно обов'язково доставити в лікувальний заклад. Наслідки від впливу
електричного струму можуть проявитися через кілька годин і привести до
ускладнень, аж до загибелі. Нерідкі випадки, коли після удару струмом перша
10-30 хвилин потерпілий знаходиться у свідомості і відчуває себе добре, після
чого настає фібриляція і смерть від «серцевого нападу»
Дата: 25.03.20
1. Втрата свідомості.
Головною причиною втрати свідомості є раптова
недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження,
страху, болю, нестачі свіжого повітря тощо.
Ознаки. Звичайно непритомність настає раптово, але інколи перед
нею наступає блідість, блювання, нудота, слабкість, позіхання, посилене
потовиділення. Пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час
непритомності пульс уповільнюється до 40-50 ударів на хвилину.
Допомога. При втраті свідомості потерпілого необхідно покласти на
спину, щоб голова була нижче рівня ніг (на 15-20 см) для поліпшення кровообігу
мозку. Потім звільнити шию і груди від одягу, забезпечити приток свіжого
повітря, поплескати по щоках, полити обличчя, груди холодною водою, дати
понюхати нашатирний спирт. Коли потерпілий опритомніє, дати йому гарячий чай
або каву, 20-30 краплин настоянки валеріани.
Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або взагалі не
дихає, в першу чергу треба подумати про западання язика. У крайньому разі
вживаються заходи щодо оживлення.
2. Шок.
Причиною шоку може стати сильний біль, втрата крові,
утворення в пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводять до
виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення
кровообігу, дихання, обміну речовин.
Ознаки – блідість, холодний піт, розширені зіниці,
короткочасна втрата свідомості (знепритомнення), прискорене дихання і пульс,
зниження артеріального тиску. При важкому шоці – блювання, спрага,
попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців, можлива
зупинка дихання і кровообігу.
Допомога. Необхідно надати першу допомогу, яка відповідає виду
поранення (наприклад, зупинити кровотечу, іммобілізувати переломи тощо). Потерпілого
слід зігріти (закутати в ковдру), покласти на спину з дещо опущеною головою.
Якщо немає підозри на ушкодження внутрішніх органів, потерпілому дають гарячий
напій. Заходами, що перешкоджають виникненню шоку, є: тепло, зменшення болю,
пиття рідини.
Тема уроку: Основні гігієнічні особливості праці
електрогазозварника
Дата:
19.03.20
Зварювальне виробництво включає велику
групу технологічних процесів з’єднання, роз’єднання (різання), наплавлення,
пайки, напилення, спікання, локальної обробки матеріалів. Ці процеси
виконуються із застосуванням на місці обробки термічної, термомеханічної або
електричної енергії. Санітарно-гігієнічні умови праці при зварюванні
визначаються, головним чином, особливістю технологічних процесів, що
виконуються з використанням різних джерел енергії.
Найбільш поширеними технологічними
процесами є:
1.
Термічний
клас зварювальних процесів.
Електродугове зварювання і електронно-променеве зварювання.
2.
Термомеханічний
клас зварювальних процесів.
З’єднання металів за допомогою
високотемпературного нагріву і пластичної деформації металу
Такий вид зварювання був першим, який створила людина. Це було ковальське або
горнове зварювання. Електрична контактна зварка. її різновидом є точкове
зварювання.
3.
Механічний
клас зварювальний процесів.
Зварювальні процеси, що відносяться до цього класу,
виконують без попереднього підігрівання деталей, що
з’єднуються. Найбільш поширеним
видом цього класу є холодне
зварювання.
Усі наведені способи зварювання різко
відрізняються за своїми санітарно-гігієнічними характеристиками. Найбільш
несприятливі санітарно-гігієнічні умови характерні для термічного класу
технологічних процесів, які виконуються на повітрі безпосередньо в зоні дихання
робітника, тобто насамперед для ручного електродугового зварювання. Основними
шкідливими факторами процесу електродугового зварювання є: зварювальний
аерозоль, що містить пил, пари і гази, наприклад, фтористі сполуки, оксид
вуглецю, оксиди азоту, озон; ультрафіолетове випромінювання; бризки
розплавленого металу. Склад пилу і газів, що утворюються при зварюванні,
залежить головним чином від складу електродних покриттів. Основу пилу
становлять оксиди заліза, а домішками є сполуки марганцю, хрому, нікелю,
ванадію, молібдену та інших металів, що входять у зварювальний дріт, покриття
або в розплавлений метал. Найбільш шкідливий вплив надають оксиди марганцю і
фтористі з’єднання. Вміст їх у порівнянні з оксидами заліза зазвичай невеликий,
однак внаслідок своєї токсичності, вони мають вирішальне значення при виборі
типу електродів і покриттів. При всіх видах зварювання утворюються озон і
оксиди азоту (головним чином, оксид азоту, а в окремих випадках і діоксид
азоту). Озон, оксид азоту та оксид вуглецю мають високу токсичність. Пил, що
утворюється при зварюванні, є високодисперсним, кількість частинок діаметром
менш 1 мкм, що вражають бронхо-легеневу систему, становить 98 – 99 %. Тривалий
вплив зварювального аерозолю може стати причиною такого захворювання, як
пневмоконіоз електрозварників.
Електрична дуга відноситься до
високотемпературних джерел енергії з температурою близько 6 тисяч градусів
Цельсія, тому вона є джерелом променистої енергії широкого діапазону
(інфрачервоного, видимого, ультрафіолетового). Велика яскравість зварювальної
дуги (до 15000 стильб) може викликати ефект засліплення і пошкодження сітківки
ока; інтенсивне ультрафіолетове випромінювання призводить до гострого
професійного ураження очей – фото – або електроофтальмії, а також може
викликати ультрафіолетові опіки незахищеної шкіри. Тривалий вплив променистої
енергії зварювальних дуг при недостатньому захисту очей може призвести до
розвитку хронічного захворювання органу зору – катаракти.
Радикальним способом оптимізації умов праці
зварників є впровадження автоматизації зварювальних операцій і застосування
робототехніки. Створення і підтримання нормальних санітарно-гігієнічних умов
праці в зварювальному виробництві досягається застосуванням системи профілактичних
заходів. Видалення зварювального пилу і газів з робочого приміщення виконують
насамперед за допомогою місцевої вентиляції для стаціонарних і нестаціонарних
зварювальних постів. У зв’язку з тим, що ефективність дії місцевої вентиляції
менше 100 %, складально-зварювальні цехи необхідно обладнувати також загально
обмінною припливно-витяжною вентиляцією. Механічна витяжна вентиляція з
верхньої зони забезпечується осьовими витяжними вентиляторами. Для компенсації
повітря, що видаляється витяжною вентиляцією, повинен бути забезпечений його
організований приплив.
Боротьба з шумом ведеться як при створенні
обладнання, так і при його розміщенні у виробничих приміщеннях. Там, де
неможливо знизити рівень звукової потужності, наприклад при плазмових процесах,
застосовують індивідуальні засоби захисту — протишумові навушники або вкладиші.
Необхідно домагатися повної автоматизації таких процесів з виведенням
операторів із зони дії шуму.
Індивідуальні засоби застосовуються також
для захисту органів дихання. При невеликій концентрації газів у повітрі можна
користуватися респіраторами. При високих концентраціях шкідливих речовин (при
зварюванні у колодязях, цистернах, відсіках судин та інших замкнутих об’ємах)
необхідно застосовувати
шлангові протигази з примусовою подачею
повітря. До індивідуальних засобів захисту відносяться спецодяг і спецвзуття
зварників.
В останні роки розроблені і отримали високу
гігієнічну оцінку способи подачі припливного повітря в зону дихання зварника –
безпосередньо під щиток. Для захисту оточуючих від променистої енергії
зварювальних дуг обладнуються постійні зварювальні пости – кабіни або
встановлюються ширми. Для захисту очей та обличчя зварника використовують
спеціальні щитки і маски із захисними світлофільтрами від осліплюючої видимої частини
спектру випромінювання, ультрафіолетових і інфрачервоних променів.
Важливе місце у забезпеченні здоров’я
робітників у зварювальному виробництві посідають також медико-профілактичні
заходи. До них відносяться обов’язкові попередні і періодичні медичні огляди.
Доцільне періодичне
перебування зварників у санаторіях-профілакторіях з проходженням курсів
спеціальних фізіотерапевтичних процедур.
Тема уроку: Щорічні медичні огляди працюючих
Дата:
18.03.20
Метою будь-якого медичного огляду працівника є визначення
стану його здоров’я, зокрема, можливості виконання ним певних трудових
обов’язків, своєчасного виявлення гострих чи хронічних професійних захворювань,
встановлення у разі необхідності медичних протипоказань щодо здійснення окремих
видів робіт, а також попередження виникненню та розповсюдженню інфекційних
хвороб. Звісно, далеко не всі працівники повинні проходити медичні обстеження —
у чинному законодавстві України чітко визначено категорії працівників, наведено
перелік професій, видів діяльності, виробництв і організацій, співробітники
яких підлягають обов’язковим медичним оглядам. І роботодавець зобов’язаний не
лише проконтролювати проходження ними цієї процедури, а й, у переважній
більшості випадків, організувати за свій рахунок проведення медичних оглядів як
для вже працюючих на підприємстві співробітників, так і для тих, які лише
приймаються на роботу.
Перш за все, відповідно до ст. 169 Кодексу законів про
працю України (далі ? КЗпП) та ст. 17 Закону України «Про охорону
праці» роботодавець зобов’язаний за свої кошти організувати проведення
попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової
діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах
зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у
професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб
віком до 21 року.
Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони
здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за
відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника.
Немає коментарів:
Дописати коментар